Адміністративна відповідальність за булінг

Накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Булінг (цькування)- це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

 

Алгоритм роботи з учнями пільгового контингенту:

*виявлення учнів пільгового контингенту;

*обстеження житлово-побутових умов учнів пільгового контингенту;

*збір об’єктивних даних, що підтверджують належність учнів до пільгової категорії;

*ведення систематичного обліку роботи з учнями;

*відвідування учнів удома, вивчення психологічного клімату в сім’ї, виявлення потреб сім’ї;

*вивчення взаємовідносин учнів у колективі;

*вивчення індивідуальних психологічних якостей учнів;

*складання характеристики учня, що належить до пільгової групи;

*дотримання педагогічної етики;

*контроль за відвідуванням уроків, контроль харчування, медичних оглядів;

*контроль за станом здоров’я, формування засад здорового способу життя;

*включення учнів у колективну діяльність;

*проведення індивідуальної роботи (класний керівник, психолог, соціальний педагог) з батьками, неформальними лідерами мікроколективів (бесіди, тренінги-спілкування, соціально-рольові бесіди);

•проведення батьківських зборів.

*засідання метод об’єднань класних керівників з питань соціального захисту, звіти класних керівників щодо роботи з учнями пільгових категорій;

*педагогічні ради з питань соціального захисту, роботи з дітьми пільгових категорій та підвищення їх успішності;

індивідуальна робота з вчителями

 

Основними напрямами роботи класного з реалізації вищезазначених завдань є:

*поліпшення умов розвитку, виховання, реалізації творчих здібностей учня;

*сприяння повноцінному харчуванню учнів пільгового контингенту;

*поліпшення умов для учнів, які перебувають в особливо складних і надзвичайних умовах;

*поліпшення стану здоров’я шляхом профілактики захворювань та оздоровлення учнів;

*організація повноцінного дозвілля учнів, розвиток їх природних здібностей;

*забезпечення учням повноцінної участі в усіх сферах діяльності відповідно до їх віку;

*надання адресної допомоги учням, що перебувають в особливо складних матеріальних умовах.

Система роботи класного керівника з учнями соціально незахищеної категорії

Основними завданнями класного керівника по роботі з учнями пільгового контингенту є:

· створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку учнів, забезпечення їх правового та соціального захисту;

· формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах освіти, науки і культури;

· профілактика захворюваності, травматизму, оволодіння знаннями з основ безпеки життєдіяльності, розвиток критичного мислення щодо збереження та відновлення здоров’я;

· проведення радикальних заходів щодо запобігання інфекційним і паразитарним захворюванням;

· здійснення заходів щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму і куріння серед учнів;

· реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем учнів.

Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід
звернутися у випадку домашнього насильства

Уповноважена особа закладу освіти НВК "Школа-гімназія №3" Філіпович Лілія Іванівна: +380501566014

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.
  • До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.
  • До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
  • До близької людини.
  • На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Взаємодія керівника та працівників закладу освіти для профілактики та у разі виявлення ознак домашнього насильства

1. Дії керівника та працівників закладу освіти здійснюється відповідно до пунктів 39-41 Порядку.

2. Керівник закладу освіти забезпечує реалізацію заходів у сфері запобігання та протидії насильству:

1) проведення з учасниками освітнього процесу роботи щодо запобігання та протидії насильству;

2) організацію інформаційно-просвітницьких заходів із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

3) організацію соціально-психологічного супроводу постраждалих;

4) визначення уповноваженої особи з-поміж працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.

3. Уповноважена особа закладу освіти:

У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) уповноважена особа зустрічається із дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку; проявляє інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, дитина має відчути, що її дійсно чують і розуміють. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо постраждалої особи.

У процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з'ясувати терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Уповноважена особа закладу освіти повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти, а працівник психологічної служби за потреби складає план корекційної роботи та здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та ії кривдником, особливо, якщо останнім є інший учень (учні) закладу, та у разі необхідності перенаправляє до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо).

4. Педагогічні працівники, медичний та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають уповноваженій особі закладу освіти, а у разі її відсутності - безпосередньо керівникові закладу освіти (директорові) чи заступнику директора інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалому.

5. У закладі освіти на інформаційному стенді та на офіційному веб-сайті розміщено контактну інформацію уповноваженої особи закладу, організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися y випадку домашнього насильства, примірний перелік яких додається.